Два тижні судової реформи: перші результати

Для тих, хто підзабув: судова реформа діє вже два тижні. Звісно, це не той час, за який можна помітити її результати. Але певні наслідки старту вже наочні. Принаймні для тих, хто шанує букву закону й Конституції України.                                                                                           

Так, уже два тижні, як українці втратили право звертатися до Конституційного Суду України. Адже останній позбавлений права тлумачити закони, включаючи розгляд проваджень, що відкриті до 30 вересня. Натомість інститут конституційної скарги ще не запрацював через брак законодавчого регулювання процедури. Та й якщо воно буде, експерти не відкидають можливих складнощів і колізій.                                                                     

Не працюють і два органи, яким відводяться головні ролі у формуванні нового суддівського корпусу. Вищої ради правосуддя ще немає, а Вища рада юстиції вже не може виконувати більшість нових повноважень (див. №40 «ЗіБ»). Вища кваліфікаційна комісія суддів підтягує хвости», бо для проведення конкурсів необхідна поява Громадської ради доброчесності. Але не оприлюднено навіть оголошення про дату скликання зборів громадських об’єднань, які власне й повинні сформувати її склад.                                            

Крім того, як помітили правники, у країні щезли місцеві господарські суди. На їх місці мали б з’явитися суди окружні. Проте їх, звісно, не створено, як і не зроблено жодного застереження на перехідний період щодо функціонування судів зі старими назвами. А відсутність у Конституції згадки про господарську юрисдикцію, на відміну від адміністративної, допускає думку про особливий статус таких судів.                                                        

За крок від зупинення — й частина кримінальних та цивільних процесів. Першим не вистачатиме присяжних. Бо законодавець не подбав про збереження їх старого складу. Тож доведеться пройти 6-місячну процедуру формування та затвердження нових списків. Другим бракує народних засідателів, яких автори реформи позбулися в Конституції, але зміни до процесуальних кодексів прийняти не встигли.                                                                                           

Та й з реформуванням Верховного Суду може не скластися, якщо КС наважиться визнати неконституційними окремі положення щодо злиття чотирьох установ у одну. Принаймні аргументи Пленуму ВС (див. стор.8) виглядають вельми переконливими.      

Втім, якщо ви не бачите позитиву та логіки реформи, це не означає, що їх немає. Тут головне — придивитися уважніше або дочекатися переможних звітів.

За матеріалами газети Закон  і Бізнес