Від сьогодні в Україні з'являються приватні виконавці

 Від сьогодні в Україні з'являються приватні виконавці

Сьогодні, 5 жовтня 2016 року, набирають чинності закони про виконавче провадження» № 1404-19 та про органи і осіб, що здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів № 1403-19, якими регулюється діяльність приватних виконавців.                                                                                                                                        

Щоправда розпочати роботу вони зможуть лише через 3 місяці - такий строк початку діяльності визначений законом.                                                                                                            

У чому різниця між державним і приватним виконавцем, хто може стати приватним виконавцем і які він отримає повноваження, - на ці питання у коментарі виданню «Закон і Бізнес» відповів відповів помічник адвоката адвокатського бюро Дмитра Александрова Сергій Кушнір.                                                                                                                           

«Тривалий час в Україні назрівала реформа інституту виконання рішень судів. Передумовою цього був низький рівень виконання рішення суду (20% як зазначив Міністр юстиції України П.Петренко у Верховній Раді України під час представлення проектів законів з цього питання) та велике навантаження на державних виконавці (в окремих регіонах становить 400-600 виконавчих проваджень на одного державного виконавця)», - пояснив юрист.                                                                                                                          

Велике застереження скептиків, а також пересічних громадян  викликає питання, чи не будуть приватні виконавці новим видом колекторів. У зв’язку із цим С.Кушнір звернув увагу на те, що приватні виконавці не мають права виконувати рішення судів, які підлягають виконанню виключно державними виконавцями. До них належать:                                                   

1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;                                                                                        

2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;                                                                                                                                      

3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;                                                                                                                    

4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи;                                                         

5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;                   

6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;                                                                                                                                                   

7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб;                                                                

8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;                                                                                                        

9) рішень про конфіскацію майна;                                                                                              

10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;                                                              

11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».                       

Він також нагадав, що відповідно до Закону «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»- приватним виконавцем може бути громадянин України, який досяг 25 років, має вищу юридичну освіту не нижче другого рівня, володіє державною мовою, має стаж роботи у галузі права після отримання відповідного диплома не менше двох років та склав кваліфікаційний іспит.                                           Водночас, приватним виконавцем не може бути особа:                                                                      

- визнана судом обмеженою у цивільній дієздатності або недієздатною;                                  

- яка має не зняту або не погашену в установленному законом порядку судимість;                

  - яка вчинила корупційне правопорушення або порушення, пов’язане з корупцією, - протягом трьох років з дня вчинення;                                                                                                   

- якій за порушення вимог законодавства анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною чи адвокатською діяльністю або діяльністю арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), яку позбавлено права на здійснення діяльності приватного виконавця, - протягом трьох років з дня прийняття відповідного рішення;                                                                                                                                           - звільнена з посади судді, прокурора, працівника правоохоронного органу, з державної служби або служби в органах місцевого самоврядування у зв’язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності, - протягом трьох років з дня звільнення.             

Згаданим вище Законом передбачено вимоги щодо неможливості сумісництва для приватних виконавців. Приватний виконавець під час здійснення своєї діяльності не може займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), інструкторської та суддівської практики із спорту та роботи в органах Асоціації приватних виконавців України) або підприємницькою діяльністю.                                                                    

Особливу увагу треба звернути на той факт, що приватний виконавець здійснює свою діяльність в межах визначеного виконавчого округу, зазначив С.Кушнір.

За матеріалами газети Закон і Бізнес