Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Чи є розлучена жінка з дитиною одинокою матір’ю? Це «вічне» питання усіх кадровиків України розкладає по поличках Ірина ЖИТКОВА — експерт із трудового законодавства, учасник Робочої групи з доопрацювання Трудового кодексу, керівник експертної команди журналу «Кадровик-01».
Працівниця, яка виховує дитину, хоче отримати соціальну відпустку як одинока мати. До відділу кадрів вона надала: свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про розлучення, довідку з ЖЕКу про те, що дитина проживає з матір’ю без батька. Чи вважається така жінка «одинокою матір’ю»? Які документи доводять, що батько не бере участі у вихованні дитини? Щоб отримати відповіді на ці запитання, звернімося до законодавчої бази й судової практики.
Закон як дишло…
Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, надається:
Відпустка надається щорічно тривалістю 10 календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів), а за двома і більше підставами — 17 днів. Про це йдеться у ст. 19 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки). Проте, як кажуть росіяни, «гладко было на бумаге, да забыли про овраги». Напевно, ви знаєте, що наше трудове законодавство діє як дишло: в ньому не має однозначного тлумачення поняття «одинока мати».
У Законі про відпустки є такі варіанти: «одинока мати, яка виховує дитину без батька» (п. 5 ч. 13 ст. 10), «одинока мати» (ст. 19), «мати, яка виховує двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, незалежно від того, перебуває вона в шлюбі чи ні» (п. 1 ч. 1 ст. 25). Отже, Закон про відпустки у ст. 19 наділяє правом на додаткову відпустку саме одиноких матерів, а не розлучених жінок із дітьми. Чи тотожні ці поняття? Кого правомірно віднести до цієї категорії?
Феміда ля комедія: не в шлюбі, одинока, вдова…
Звернімося до судової класики з трудового законодавства — постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9 (далі — Постанова № 9).
У п. 9 Постанови № 9 чорним по білому написано: «При розгляді справ про звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП судам слід враховувати, що звільнення з цих підстав вагітних і жінок, які мають дітей віком до трьох років (або понад 3 роки, але не більше, ніж до 6 років, якщо дитина за медичним висновком в цей період потребує домашнього догляду), одиноких матерів (жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама) при наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда провадиться з обов’язковим працевлаштуванням (ч. 3 ст. 184 КЗпП)».
Як приклад «іншої жінки, яка виховує й утримує дитину сама» можемо навести розлучену, котра має дитину, батько якої помер після розлучення з матір’ю дитини, — адже у цьому випадку жінка не є вдовою, але й батька у дитини немає.
У вас є пакет документів?
З огляду на положення Постанови №9 та СК право на соціальну додаткову відпустку як одинока мати має працівниця, яка подала до кадрової служби:
Лист Мінпраці скасовано Мін’юстом
Мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини (ст. 141 СК). Той з батьків, хто проживає окремо, зобов’язаний брати участь у вихованні дитини та має право на особисте спілкування з нею (ст. 157 СК).
У разі ухилення батька від виконання своїх обов’язків мати має право звернутися до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав, після чого колишній батько дитини все одно буде зобов’язаний сплачувати аліменти.
Численні роз’яснення Мінсоцполітики також не ставлять крапки над «і» у порушеному питанні. Зокрема, Мін’юст у 2008 році провів правову експертизу листа Мінпраці «Роз’яснення щодо застосування ст. 19 Закону України «Про відпустки» (додаткові відпустки працівникам, які мають дітей)» від 14.04.2008 № 235/0/15-08/13. На запит Центрального комітету Профспілки працівників освіти і науки України Мін’юст повідомив, що листи є службовою кореспонденцією, мають винятково інформаційний характер і не можуть містити нових правових норм, які стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян. Листи, якими встановлено такі норми, підлягають негайному відкликанню з місць застосування та скасуванню.
За результатами правової експертизи Мін’юсту, у зазначеному листі Мінпраці встановлено умови та порядок надання додаткових відпусток одиноким матерям. А отже, цей документ містить нові правові норми й зачіпає права, свободи та законні інтереси громадян. Відтак лист Мінпраці від 14.04.2008 № 235/0/15-08/13 підлягає скасуванню та негайному відкликанню з місць застосування.
Грунтовний аналіз судової практики також свідчить про неоднозначність тлумачення поняття «одинока мати» та документів, що підтверджують право працівниці на додаткову соціальну відпустку.
Довідка зі школи про «поганого» батька — фількіна грамота
Під час розгляду справи № 200/5380/13-ц у Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська позивач на підтвердження того, що батько не бере участі у вихованні дитини, надала, у т. ч. довідку з ліцею, що батько дитини, яка навчається в ліцеї, не бере участі у її вихованні; довідку зі школи, що за період навчання сина батько не з’являвся на батьківські збори, не долучався до класних і шкільних заходів.
Суд встановив, що він не отримав будь-яких висновків органів опіки та піклування щодо ухилення батька від виховання дитини, судових рішень про стягнення аліментів на утримання сина або позбавлення батьківських прав, актів дослідження умов проживання дитини та участі батька у вихованні сина тощо. Довідки з навчальних закладів про те, що батько дитини не брав участі у батьківських зборах, класних і шкільних заходах та факт розірвання позивачкою шлюбу не є належними доказами того, що батько дитини не бере участі у вихованні сина.
Складений сусідами акт — не доказ
Показовим є ще одне рішення Феміди.
Позивачка подала до Сакського міськрайонного суду (Крим) складений сусідами акт (від 02.01.2014) про те, що виховує доньку самостійно. Суд критично поставився до цього доказу, оскільки він не може об’єктивно свідчити про факт ухилення батька дитини від участі у її вихованні та утриманні. На вимогу суду представники відділу у справах дітей Сакської міської ради засвідчили у листі, що позивачка не зверталася до них за складанням актів соціально-побутової комісії про підтвердження факту відсутності участі батька у вихованні дитини.
А відтак рішення суду (від 26.02.2014 справа № 115/6477/13-ц) ідентичне попередньому: позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують неучасть батька у вихованні дитини, ухилення його від виконання своїх батьківських обов’язків.
Харківський суд: аліменти ролі не грають
Натомість, у постанові Колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014 у справі № 524/10229/13-а та деяких інших судових рішеннях зазначено: п. 5 ч. 13 ст. 10 Закону про відпустки визначає одиноку матір як таку, що виховує дитину без батька, при цьому факт утримання (аліменти) для надання відпустки значення не має. На думку суду, для підтвердження права на зазначену відпустку роботодавцю має бути пред’явлено будь-який офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, в якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини.
Таким чином, одинокою матір’ю вважається особа, котра надала або свідоцтво про народження дитини (в якому відомості про батька дитини відсутні), або складений в установленому порядку документ, де зазначено, що відомості про батька дитини внесено на підставі ст. 135 СК. Саме такій жінці «світить» додаткова соціальна відпустка «на дітей» та на неї поширюватимуться гарантії, встановлені ч. 3 ст. 184 КЗпП.
Які ж документи можуть підтвердити, що батько не бере участі у вихованні
Якщо роботодавець займає компромісну позицію й погоджується з роз’ясненнями Мінсоцполітики та судовими рішеннями, які тлумачать поняття «одинока мати», опираючись на п. 5 ч. 13 ст. 10 Закону про відпустки, то в колективному договорі варто навести орієнтовний перелік документів, на підставі яких надаватимуться додаткові соціальні відпустки працівникам, які не є одинокими матерями в класичному розумінні, але виховують дитину без батька після розлучення, наприклад.
Не варто включати до переліку довідки соціально-побутової комісії організації чи профкому; довідку з ЖЕКу про склад сім’ї; довідки зі школи (дитячого садка) про те, що батько не спілкується з учителями, не забирає дитину додому, не відвідує батьківські збори, адже такі документи не доводять, що батько не бере участі у вихованні дитини.
У такому разі задля дотримання рівних прав у ньому варто передбачити право на додаткову соціальну відпустку не тільки розлучених жінок із дітьми, а й чоловіків. ;)
У підсумку зазначимо, що органами, уповноваженими державою робити висновки щодо неучасті батька у вихованні дитини, є лише суд, органи опіки і піклування.
Від редакції «Кадровик-01»
Стаття надана у скороченому вигляді: вона є лише «вижимкою» з наданого експертного роз`яснення. Детальніше — у журнальній публікації Ірини Житкової:
Право розлученої жінки з дитиною на додаткову соціальну відпустку («Кадровик-01», № 03/2015)
Ірина ЖИТКОВА: «І наостанок хочу поділитися з усіма кадровиками радісною новиною: з прийняттям Трудового кодексу нарешті з’явиться визначення поняття «одинока мати». Приємно, що робоча група схвалила формулювання, запропоноване експертами «Кадровик-01»: «Одинока мати — жінка, у свідоцтві про народження дитини якої запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, жінка, яка має дитину, батька якої позбавлено батьківських прав, або батько помер, або його визнано таким, що зник без вісті».
_03_03.png)
