Верховний Суд пояснив, коли договір дарування квартири чи нерухомості можуть визнати недійсним

   Верховний Суд сформував актуальні підходи щодо спорів про визнання недійсними договорів дарування нерухомості. Сам факт похилого віку, хвороби чи конфлікту між сторонами не є достатньою підставою для скасування договору.
   Практика Верховного Суду свідчить, що ключове значення мають докази того, якою була воля дарувальника і чи міг він усвідомлювати значення своїх дій саме на момент укладення договору.
   Інший судовий спір не є автоматичною підставою для зупинення справи
   Ще одну важливу процесуальну позицію Верховний Суд сформулював у постанові від 6 травня 2026 року у справі № 161/22228/24.
   Апеляційний суд зупинив провадження у справі про визнання договорів дарування недійсними через те, що в іншому провадженні розглядався позов про стягнення боргу за договором позики. На думку апеляційного суду, встановлені у справі про борг обставини могли мати преюдиційне значення.
   Верховний Суд із таким підходом не погодився.
   Для застосування пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України недостатньо лише констатувати матеріально-правовий зв’язок між двома справами. Суд повинен обґрунтувати, чому без вирішення іншої справи об’єктивно неможливо розглянути спір, який перебуває у його провадженні.
   У справі про недійсність договорів дарування наявні матеріали дозволяли самостійно встановити й оцінити факти, якими позивач обґрунтовував свої вимоги. Апеляційний суд при цьому не пояснив, яким саме чином рішення у спорі про позику унеможливлює розгляд позову щодо договорів дарування.
   Тому Верховний Суд визнав зупинення провадження необґрунтованим.
  Цей висновок важливий не лише для спорів щодо дарування. Сам факт існування іншого судового провадження, навіть якщо справи певним чином пов’язані між собою, ще не створює підстав для обов’язкового зупинення. Необхідною є саме об’єктивна неможливість розглянути одну справу до вирішення іншої.
   Висновок
   Для визнання договору дарування недійсним недостатньо посилатися лише на похилий вік, хвороби чи зміну відносин між сторонами.
   Ключове значення мають докази того, якою була воля дарувальника на момент укладення договору та чи міг він усвідомлювати значення своїх дій.
   Водночас навіть нотаріально посвідчений договір може бути оскаржений, якщо буде доведено, що зовнішнє оформлення правочину не відповідало реальному волевиявленню особи.

   За посиланням:https://sud.ua/uk/news/sudova-praktyka/372423-verkhovnyi-sud-poiasnyv-koly-dohovir-daruvannia-kvartyry-chy-nerukhomosti-mozhut-vyznaty-nediisnym