Сам факт того, що спадкоємець вважав відсутнім спадкове майно, не створює поважної причини для пропуску шестимісячного строку на прийняття спадщини.
Питання пропуску строку на прийняття спадщини має принципове значення, оскільки закон встановлює конкретний шестимісячний період для реалізації спадкоємцем свого права, а можливість його поновлення залежить від наявності поважних причин.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 5 серпня 2026 року розглянув справу № 161/6452/24 щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Суд перевірив, чи могли обставини, на які посилався спадкоємець, бути визнані об’єктивними та істотними труднощами, що перешкоджали своєчасному зверненню до нотаріуса. Верховний Суд погодився з апеляційним судом, який встановив, що початок перебігу строку на звернення із заявою про прийняття спадщини не пов’язується з ухваленням рішення у справі щодо недійсності договору дарування або набранням таким рішенням законної сили.
Щодо посилання позивача на онкологічне захворювання Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про те, що зазначені ним обставини не є поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Суд також наголосив, що доводи касаційної скарги переважно свідчили про незгоду із встановленими судом обставинами та були спрямовані на переоцінку доказів, що за статтею 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Таким чином, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду — без змін.
_03_03.png)
