Автоматичний запис телефонних розмов як допустимий доказ і ВЛК як передумова дій ТЦК: огляд практики ККС ВС

   Опубліковано огляд практики ККС ВС за травень, який охоплює питання строків давності у кримінальних справах, ВЛК як передумови дій ТЦК та СП, допустимості автоматичного запису телефонних розмов як доказу та інші ключові правові позиції у кримінальному та кримінальному процесуальному праві. Верховний Суд опублікував огляд актуальної судової практики ККС ВС за травень 2026 року, в якому відображено важливі правові позиції з кримінального та кримінального процесуального права. У сфері кримінального права акцентовано, що:
   – у разі встановлення винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, строк давності якого на час ухвалення вироку сплив, суд вироком призначає засудженій особі покарання згідно із загальними засадами, передбаченими ст. 65 КК України, і одночасно звільняє її від цього покарання. Якщо строки давності спливли на стадії апеляційного розгляду, апеляційний суд, у разі залишення в силі вироку в частині засудження, має змінити вирок і звільнити засуджену особу від покарання, визначеного судом першої інстанції;
   – встановлення придатності військовозобов’язаного до військової служби шляхом належно проведеної ВЛК є обов’язковою передумовою подальших дій ТЦК та СП, пов’язаних із врученням повістки та організацією відправлення особи до військової частини. Вказане має істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях особи складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України. Якщо обсяг медичного огляду особи неправомірно звужений, а оформлення результатів ВЛК про придатність до військової служби здійснено з порушенням встановленої процедури, це свідчить про відсутність у діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України;
   – користувач забороненої на території України соціальної мережі «Однокласники», який за місцем свого проживання в Україні в особистому профілі поширює матеріали проросійського характеру, стає частиною російської інформаційної пропаганди, спрямованої проти України, а тому його дії підлягають кваліфікації за ст. 436-2 КК України як такі, що вчинені на території України. Місцем вчинення цього кримінального правопорушення є не інформаційний простір, а територія, де воно було вчинене. Відсутність законодавчого визначення терміна «глорифікація» у КК України не впливає на можливість притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 436-2 КК України.

   За посиланням:https://sud.ua/uk/news/sudebnaya-praktika/364746-avtomatichniy-zapis-telefonnikh-rozmov-yak-dopustimiy-dokaz-i-vlk-yak-peredumova-diy-ttsk-oglyad-praktiki-kks-vs