Верховний Суд пояснив, коли відсутність корисливого мотиву не рятує від відповідальності

   Суд пояснив, що мотиви не впливають на кваліфікацію злочинів проти власності.
   Об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду уточнила підхід до кваліфікації злочинів проти власності, наголосивши, що ключовим є прямий умисел на протиправне заволодіння майном, а не наявність корисливого мотиву. Про це йдеться у справі № 369/11891/22.
   У цьому кримінальному провадженні суди попередніх інстанцій виправдали осіб, обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, у зв’язку з відсутністю в їх діях складу злочину. Суди вважали, що не доведено корисливий мотив при обвинуваченні у вчиненні грабежу. Прокурор не погодився з таким твердженням судів і звернувся з касаційною скаргою.
   Оцінюючи зазначені касаційні вимоги, об’єднана палата ККС ВС вказала, що визначальною ознакою викрадення або іншої форми заволодіння майном у злочинах проти власності є бажання винної особи встановити безповоротне фактичне володіння чужим майном, яке дає можливість розпорядитися ним на власний розсуд. Мотиви, якими керувалася особа, ставлячи собі таку мету, а також спосіб розпорядження майном після встановлення над ним контролю, не мають значення для кваліфікації діяння.

  За посиланням:https://sud.ua/uk/news/sudebnaya-praktika/364576-verkhovnyy-sud-razyasnil-v-kakikh-sluchayakh-otsutstvie-korystnogo-motiva-ne-osvobozhdaet-ot-otvetstvennosti