Конфіскація у кримінальному провадженні: основні кваліфікувальні ознаки та особливості

     Для здійснення правового забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру й безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням Кримінальний кодекс (далі - КК) визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання підлягають застосуванню до осіб, що їх вчинили.

     Так, одним із видів покарання приписами ч. 1 ст. 59 КК передбачено конфіскацію майна, що передусім полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. У разі конфіскації частини майна суд повинен зазначити, яка саме його частина підлягає конфіскації, або перелічити предмети, що підлягають конфіскації.

    З огляду на вказану норму конфіскацію застосовують до осіб, визнаних винними в учиненні кримінального правопорушення, питання про що вирішують під час ухвалення судового рішення, яким і закінчується кримінальне провадження.

    Конфіскацію майна хоч і зараховують, згідно із ч. 2 ст. 52 КК, до додаткового покарання, проте це аж ніяк не знецінює важливість відведеної цьому заходу кримінально-правового впливу ролі: сприяти посиленню ефективності процесу протидії злочинності та відновленню прав потерпілих, які було порушено в результаті вчинення кримінальних правопорушень.

    За посиланням:https://jurliga.ligazakon.net/news/239659_konfskatsya-u-krimnalnomu-provadzhenn-osnovn-kvalfkuvaln-oznaki-ta-osoblivost