Чи є студент непрацездатною особою, яка має право на обов’язкову частку в спадщині - ВС

    Коло осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, визначене ст.1241 ЦК, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає, а непрацездатність особи повинна підтверджуватися відповідними документами.

    Про це нагадав Касаційний цивільний суд, скасовуючи постанову апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення місцевого суду у справі №753/10632/22.

    У цій справі Особа 1 звернувся із позовом про визнання права на обов’язкову частку у спадковому майні, зазначивши, що на час смерті батька навчався на денній формі навчання у коледжі, не міг працювати, і був на повному утриманні свого батька. Отже був повнолітнім непрацездатним сином померлої особи та мав право на отримання частки у спадщині.

    Суд першої інстанції в позові відмовив. Апеляційний суд, навпаки, позов задовольнив, визнавши за Особою 1 право на 1/4 частки всього спадкового майна.

    Своєю чергою, КЦС зазначив, що законодавець не передбачив у ст.1 ЦК можливості застосування до регулювання цивільних відносин норм публічних законів (див. постанову КЦС від 30.01.2025 у справі №638/7132/15-ц). Тому норми публічного права, які з урахуванням особливості сфери їх регулювання відносять до повнолітніх непрацездатних інші категорії осіб, зокрема п.2 ч.2 ст.36 закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», або визначають право на утримання, не підлягають застосуванню для визначення того чи повнолітній студент денної форми навчання відноситься до «повнолітньої непрацездатної дитини спадкодавця» — ч.1 ст.1241 ЦК. Також КЦС зауважив, що зконодавець таким чином конструює правило про обов’язкову частку в спадщині, що не пов’язує наявність такого права з вказівкою в заповіті відповідного суб’єкта. Тобто, допускається виникнення права на обов’язкову частку як в тій ситуації коли в заповіті вказаний один спадкоємець, який не відноситься до суб’єктів права на обов’язкову частку, так і коли в заповіті вказано двох спадкоємців, один з яких має право на обов’язкову частку в спадщині.

   Якщо спадкодавець в заповіті заповів суб’єкту права на обов’язкову частку в спадщині менше спадкового майна, аніж його розмір обов’язкової частки, то у такому разі право на обов’язкову частку в спадщині підлягає захисту, оскільки на нього не може впливати зміст заповіту. Розмір обов’язкової частки має визначатися із врахуванням того майна, що заповідане йому в заповіті.  Натомість у разі, коли суб’єкт права на обов’язкову частку в спадщині за заповітом отримав той обсяг спадкового майна, який відповідає розміру його обов’язкової частки або більше спадкового майна, ніж його розмір обов’язкової частки, то в цьому випадку право на обов’язкову частку не виникає, оскільки суб’єкт права на обов’язкову частку «захищений» змістом заповіту.
   За посиланням:https://zib.com.ua/ua/165963-chi_e_student_nepracezdatnoyu_osoboyu_yaka_mae_pravo_na_obov.html