Коли свідоцтво про право на спадщину може визнаватися недійсним – ВС

    Свідоцтво про право на спадщину по своїй суті не є правочином. Як наслідок, до конструкції недійсності такого свідоцтва положення ЦК та інших законів про правочини, зокрема й норми §§1, 2 гл.16 ЦК, не застосовуються. На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, частково скасовуючи постанову апеляційного суду та змінюючи в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції  у справі №209/1235/20.
    У цій справі особа звернувся з позовом про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, витребування майна та скасування державної реєстрації. Вважав, що є спадкоємцем за правом представлення як онук спадкодавця.
   Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено. Апеляційний суд позов задовольнив частково.
   Своєю чергою, КЦС нагадав, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (ст.1301 ЦК).
   Свідоцтво про право на спадщину — це документ, який посвідчує перехід права на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.
У приватному праві не передбачено нікчемності для свідоцтва про право на спадщину. В ЦК закріплено тільки можливість пред’явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

   За посиланням:https://zib.com.ua/ua/164843-koli_svidoctvo_pro_pravo_na_spadschinu_mozhe_viznavatisya_ne.html