Верховний Суд зазначив, що закон не визначає певної форми процесуального документа, яким би підтверджувався факт надання доступу та ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. Сам по собі факт відсутності в протоколі про надання стороні захисту доступу до матеріалів досудового розслідування найменування відкритих їй матеріалів справи не може свідчити про те, що ці матеріали їй не було відкрито. На це вказав Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 18 липня 2024 року по справі №718/948/23.
Так, місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав винуватою та засудив особу за ст. 128 КК. У касаційній скарзі захисник стверджує про недопустимість доказів, наданих стороною обвинувачення, оскільки у протоколі про надання стороні захисту доступу до матеріалів досудового розслідування відсутнє найменування матеріалів, до яких було надано доступ, що є порушеннями вимог ст. 290 КПК.
Втім, Касаційний кримінальний суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій.
ККС констатує, що відповідно до ч. 9 ст. 290 КПК сторона кримінального провадження письмово підтверджує протилежній стороні, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, – прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування цих матеріалів.
При цьому закон не визначає певної форми процесуального документа, яким би підтверджувався факт надання доступу та ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, а лише встановлює, що цей факт повинен бути письмово підтверджений самим учасником кримінального провадження, якому надано такий доступ.
За посиланням:https://sud.ua/uk/news/sudebnaya-praktika/310041-mozhet-li-sud-obyazat-ispolnitelnuyu-sluzhbu-uchest-dobrovolno-oplachennye-alimenty-chto-govoryat-v-verkhovnom-sude
_03_03.png)
