Визнання вини у дезертирстві не дозволяє суду обмежитись лише допитом, якщо інкриміновані обставини засуджений не підтверджує – Верховний Суд

     Верховний Суд скасував вироки судів, бо заява військовослужбовця про повне визнання вини у самовільному залишенні військової частини фактично не відповідала змісту наданих місцевому суду показань, які містили заперечення як проти суб’єктивних обставин, так і об’єктивних.

     Військовослужбовця було визнано винуватим та засуджено до 5 років позбавлення волі за ч. 4 ст. 408 КК, тобто за дезертирство, вчинене в умовах воєнного стану. Зі свого боку, військовослужбовець, який добровільно в перші дні повномасштабного вторгнення пішов до ЗСУ, стверджував, що влітку 2022 року залишив військову частину через психологічний і фізичний тиск з боку командира відділення і бажання перевестися до іншої військової частини. А саме, він посилався на намагання припинити незаконні дії сержантів.

     В судовому засіданні місцевого суду засуджений повідомив про повне визнання вини. Втім, засуджений не у повному обсязі підтвердив інкриміновані обставини.

     При цьому суд першої інстанції не поставив повторно на обговорення сторін питання про обсяг доказів, обмежившись лише допитом обвинуваченого.

     Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати ККС у постанові від 17 травня 2024 року по цій справі № 332/444/23 вказав, що таким чином  місцевий суд порушив вимоги ч. 3 ст. 349 КПК, що, у свою чергу, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

     За посиланням: https://sud.ua/uk/news/publication/307600-priznanie-viny-v-dezertirstve-ne-pozvolyaet-sudu-ogranichitsya-doprosom-esli-inkriminiruemye-obstoyatelstva-osuzhdennyy-ne-podtverzhdaet-verkhovnyy-sud