Верховний Суд висловився щодо правомірності дій держреєстратора щодо реєстрації зміни розміру статутного капіталу юридичної особи

     Верховний Суд розглянув у касаційному порядку адміністративну справу за позовом приватного нотаріуса до Мін’юсту та ДП «Національні інформаційні системи», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, про визнання протиправним та скасування наказу Мінюсту, прийнятого за результатами розгляду скарги третьої особи, про скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР) реєстраційної дії, проведеної щодо Товариства, і тимчасове блокування їй як приватному нотаріусу доступу до ЄДР строком на 2 місяці.

     Обставини справи

     Суть спору полягала в тому, що приватний нотаріус на підставі заяви директора Товариства провів реєстраційну дію щодо цього Товариства.

     Не погодившись з такими рішеннями (діями) приватного нотаріуса, третя особа звернулася із скаргою до Мін’юсту, який на підставі рекомендації Колегії Мін`юсту прийняв наказ «Про задоволення скарги».

     Колегія Мін`юсту виходила з того, що приватний нотаріус мала відмовити у державній реєстрації відповідно до статті 28 Закону від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», оскільки заявник не подав документи, що підтверджують невнесення третьою особою вкладу до статутного капіталу; рішення про виключення учасника товариства зі складу учасників у зв`язку з невнесенням ним вкладу до статутного капіталу не може прийматися одночасно з рішенням про зменшення розміру статутного капіталу товариства.

     Натомість позивачка вважала, що рішення про виключення третьої особи з учасників Товариства прийнято виконавчим органом (позачерговими загальними зборами учасників) цього Товариства; проведення реєстраційних дій щодо зміни розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи, зміни складу засновників (учасників) та кінцевого бенефіціарного власника (контролера) не потребує перевірки внесення (невнесення) засновником (учасником) вкладу до статутного капіталу товариства.

     Суди першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовили, оскільки дійшли висновку, що для вчинення реєстраційної дії надавалося рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства одночасно з рішенням про виключення учасника товариства, який має заборгованість із внесення вкладу, та про зменшення статутного капіталу Товариства на розмір неоплаченої частини частки учасника товариства, що не відповідає статті 15 Закону України від 6 лютого 2018 року № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», а тому приватний нотаріус мала відмовити у державній реєстрації змін до відомостей про юридичну особу на підставі пункту 5 частини першої статті 28 Закону № 755-IV. Також Суди визнали обґрунтованим застосування тимчасового блокування приватному нотаріусу доступу до ЄДР строком на два місяці.

     Не погодившись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, третя особа звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просила змінити судові рішення в мотивувальній частині. На обґрунтування вимог касаційної скарги третя особа зазначала, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували статтю 15 Закону № 2275-VIII та частину п`яту статті 17 Закону № 755-IV, оскільки рішення про виключення її зі складу учасників Товариства у зв`язку з невнесенням вкладу до статутного капіталу товариства приймалося без урахування її голосу, тому для державної реєстрації таких змін приватному нотаріусу мав подаватися документ, що підтверджує невнесення нею вкладу учасника товариства до статутного капіталу.

     Що вирішив Верховний Суд

     Верховний Суд підтримав такі доводи касаційної скарги та змінив судові рішення у мотивувальній частині.

     На підставі аналізу статей 12, 14 та 15, Закону № 2275-VIII Суд дійшов висновку, що учасник, який має заборгованість із внесення вкладу, може бути виключений зі складу учасників товариства за рішенням загальних зборів учасників (рішення єдиного учасника) без участі в голосуванні, оскільки його голос не враховується при визначенні результатів голосування для прийняття рішення.

     Суд вказав, що з огляду на положення статті 17 Закону № 755-IV та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291, виконавчий орган Товариства може підтвердити державному реєстратору (суб`єкту державної реєстрації) наявність заборгованості із внесення учасником товариства вкладу за даними бухгалтерського обліку.

     Зі свого боку,, державний реєстратор (суб`єкт державної реєстрації) не може провести реєстраційну дію щодо виключення учасника зі складу засновників (учасників) товариства без відповідного рішення загальних зборів учасників товариства (рішення єдиного учасника) та документального підтвердження наявності заборгованості із внесення таким учасником вкладу після надання йому виконавчим органом товариства додаткового строку відповідно до частини першої статті 15 Закону № 2275-VIII.

     Зазначене, за висновком Верховного Суду, зумовлено тим, що для прийняття загальними зборами учасників товариства (єдиним учасником) відповідного рішення й реєстраційної дії в ЄДР щодо виключення учасника зі складу засновників (учасників) товариства присутність такого учасника не вимагається, та державний реєстратор (суб`єкт державної реєстрації), здійснюючи дискреційне повноваження у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, має забезпечити прийняття легітимного рішення та мінімізувати ризик помилки під час державної реєстрації виключення засновника (учасника) зі складу учасників товариства, та негативного впливу на права, свободи чи законні інтереси такої особи.

     Оскільки у справі, що розглядається, директор Товариства для проведення реєстраційної дії щодо внесення змін до складу учасників товариства не подавав приватному нотаріусу будь-який документ, що підтверджує невнесення третьою особою вкладу для погашення заборгованості протягом наданого їй додаткового строку, то Верховний Суд зробив висновок про те, що  приватний нотаріус у межах своєї компетенції має переконатися у невнесенні учасником товариства вкладу до статутного капіталу..

     Узагальнюючи викладене, Верховний Суд виклав правовий висновок про те, що державна реєстрація змін в ЄДР до відомостей, пов’язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи на підставі рішення загальних зборів учасників (рішення єдиного учасника) товариства, яке приймалося без урахування голосів учасника(ів) у зв’язку з наявністю заборгованості із внесення таким(и) учасником(ами) вкладу(ів) до статутного капіталу, проводиться за умови підтвердження заявником таких реєстраційних дій (керівником або уповноваженою ним особою) невнесення учасником(ами) товариства вкладу(ів) після закінчення наданого йому(їм) виконавчим органом товариства додаткового строку. Державний реєстратор (нотаріус) у встановленому порядку в межах своєї компетенції перевіряє наявність документів, що подаються для державної реєстрації, та дотримання вимог до їх оформлення, зокрема, документів, що підтверджують невнесення учасником товариства з обмеженою відповідальністю (товариства з додатковою відповідальністю) вкладу до статутного капіталу для погашення заборгованості. Неподання заявником таких документів є підставою для прийняття державним реєстратором (нотаріусом) рішення про відмову у державній реєстрації змін до відомостей про юридичну особу відповідно до пункту 4 частини першої статті 28 Закону №755-IV.

     Постанова Верховного Суду від 24 червня 2024 року у справі №420/11912/23 (адміністративне провадження № К/990/43501/23).

     За посиланням: https://sud.ua/uk/news/publication/307511-verkhovnyy-sud-vyskazalsya-po-povodu-pravomernosti-deystviy-gosregistratora-po-registratsii-izmeneniya-razmera-ustavnogo-kapitala-yuridicheskogo-litsa