Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду, – ВП ВС

     Оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява.

     Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі ч. 2 ст. 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення. Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду.

     За обставинами справи, яка перебувала на розгляді Великої Палати ВС, відповідачка подала апеляційну скаргу на заочне рішення суду першої інстанції.

     У грудні 2022 року апеляційний суд повернув їй цю скаргу та роз’яснив право на звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення відповідно до ст. 285 ЦПК України.

     У січні 2023 року відповідачка звернулася до місцевого суду із заявою про перегляд заочного рішення, у якій просила скасувати заочне рішення цього суду від 1 червня 2021 року, а також поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.

     Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, у задоволенні клопотання про поновлення строку відмовив, а заяву залишив без розгляду, оскільки відсутні поважні обставини, які об’єктивно перешкоджали відповідачці звернутися до суду із заявою про перегляд заочного рішення у визначений законом строк.

     У касаційній скарзі відповідачка зазначила, зокрема, що суди не врахували правового висновку, викладеного в постанові ВП ВС від 9 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16, згідно з яким місцевий суд не наділений повноваженням залишати заяву про перегляд заочного рішення без розгляду.

     Розглядаючи цю справу, Велика Палата ВС звернула увагу на те, що право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи місцевим судом не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання відповідачем порядку попереднього звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення, у тому числі з урахуванням визначених процесуальним законом строків. Установлений ч. 2 ст. 284 ЦПК України строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення – один з інструментів забезпечення принципу правової визначеності.

     Як пояснила ВП ВС, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати ст. 127 ЦПК України, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, установлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

     Передбачені ч. 3 ст. 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції (зокрема, залишити заяву без задоволення) стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (у тому числі, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи й доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються в ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

     З огляду на викладене ВП ВС відступила від висновку, викладеного в постанові від 9 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16, та сформулювала висновок про те, що оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі ч. 2 ст. 126 ЦПК України, а не без задоволення.

     Погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій у цій справі, Велика Палата ВС вказала, що оскільки відповідачка була достеменно обізнана про наявність судового провадження у справі, в судові засідання за судовими викликами не з’являлася, пізніше була обізнана про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа, виданого в цій справі, то суд першої інстанції обґрунтовано піддав сумніву об’єктивну неможливість відповідачки подати заяву про перегляд заочного рішення раніше 11 листопада 2022 року. Окрім цього, подання відповідачкою всупереч визначеному законом процесуальному порядку апеляційної скарги на заочне рішення до суду апеляційної інстанції, а не заяви про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції після отримання його копії не може вважатися поважною причиною пропуску строку на подання заяви.

     Ознайомитись з постановою ВП ВС від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24) можна за посиланням.