У Верховному Суді постановили, що норма, яка містить підстави нікчемності, має бути чинною на момент вчинення правочину

      Якщо редакція статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо критеріїв нікчемності правочину не була чинною на момент вчинення правочину, то її положення не можуть бути застосовані для кваліфікації правочину як нікчемного.           

      Для кваліфікації правочинів (у тому числі, договорів) неплатоспроможного банку нікчемними слід ураховувати ті підстави нікчемності, які містилися в ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на момент їх вчинення.           

      Норма, яка містить підстави нікчемності, має бути чинною на момент вчинення правочину. Якщо редакція цієї статті, зокрема її норми щодо критеріїв нікчемності, не була чинною на момент вчинення правочину, то її положення не можуть бути застосовані для кваліфікації такого правочину як нікчемного.           

      Відсутність підстав для визнання такого правочину нікчемним не позбавляє позивача права ставити питання про недійсність зазначеного договору із загальних підстав та доводити наявність обставин, які свідчать про його недійсність на момент вчинення.  Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2024 року у справі № 757/23249/17 (провадження № 14-95цс22) за позовом банку про визнання недійсним іпотечного договору. За обставинами справи, акціонер, який обіймав посаду голови спостережної ради банку, за попереднім договором отримав від фізичної особи грошові кошти. На забезпечення виконання зобов’язань за цим договором у квітні 2014 року банк на підставі договору іпотеки передав в іпотеку фізичній особі належну банку на праві власності квартиру.

     За посиланням: https://sud.ua/uk/news/sudebnaya-praktika/299518-v-verkhovnom-sude-postanovili-chto-norma-soderzhaschaya-osnovaniya-nichtozhnosti-dolzhna-byt-deystvitelna-na-moment-soversheniya-sdelki