Судді, які санкціонують обшуки і стеження за журналістами, потурають методам тоталітарних країн і перекреслюють шлях України до ЄС

      Стеження, прослуховування, зняття конфіденційної інформації з мобільних телефонів журналістів та обшуки є популярними методами у країні-агресорі для придушення свободи слова. Україна ж обрала шлях демократії. Ухвали слідчих суддів про санкціонування обшуків та НСРД мають з’являтися у Реєстрі судових рішень за рік після їх винесення. Тож, наразі невідомо, чим керувався суд, який санкціонував стеження за журналістами. 

      Тут слід нагадати, що КПК 2012 року суттєво розширив функції суду щодо контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів сторін кримінального провадження під час досудового розслідування. З цією метою було навіть запроваджено інститут слідчого судді, як процесуальної фігури, яка спеціально уповноважена на здійснення контролю.Однак з часом, вочевидь, деякі судді почали приділяти менше уваги аргументації органів досудового розслідування, і досить поверхнево підходити до питання, надавати такий дозвіл чи ні.

     Свою роль у цьому зіграла і відсутність протягом кількох років у Вищої ради правосуддя можливості притягати суддів до відповідальності. До зупинення повноважень ВРП у своїх рішеннях неодноразово підкреслювала, що слідча дія може бути санкціонована слідчим суддею виключно у разі наявності достатніх відомостей про те, що шляхом її реалізації буде досягнуто мети слідчої дії. А якщо ухвала слідчого судді є елементарним відтворенням змісту клопотання слідчого, це вказує на її невмотивованість.

    Запосиланням:https://sud.ua/uk/news/publication/293146-sudi-sanktsioniruyuschie-obyski-i-slezhku-za-zhurnalistami-potakayut-metodam-totalitarnykh-stran-i-perecherkivayut-put-ukrainy-v-es