У справах про визнання фізичної особи недієздатною не вимагається подання разом із заявою доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини  – КЦС ВС

      При зверненні із заявою про визнання фізичної особи недієздатною вимога про необхідність подавати разом із заявою докази, що підтверджують викладені в заяві обставини (ч. 2 ст. 83 ЦПК України), не має застосовуватися.

      У справі, яку переглядав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, заявник звернувся із заявою про визнання матері недієздатною та призначення його опікуном.

      Суд першої інстанції залишив цю заяву без руху для виправлення недоліків: зазначення доказів, які підтверджують обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, та долучення доказів, що підтверджують такі обставини.

     Позивач подав заяву про усунення недоліків, у якій зазначив, що відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказом є, зокрема, висновок експерта. У заяві міститься клопотання про проведення судово-психіатричної експертизи та зазначено, що висновок експерта і буде доказом, який підтвердить обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад у його матері, який виник у неї після перенесених п’яти інсультів і внаслідок чого вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

     Суд першої інстанції, з посиланням на ч. 1 ст. 83 ЦПК України, вважав, що заявник не виконав вимоги ухвали про залишення заяви без руху, оскільки не долучив докази: виписки з історії хвороби психіатричних закладів (амбулаторної картки хворого), довідки про знаходження, перебування на обліку особи у психіатричних лікувальних закладах тощо. Тобто заявник не надав жодних доказів. Апеляційний суд залишив ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви без змін.  

     КЦС ВС скасував попередні судові рішення, направив справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження, зробивши такі правові висновки.

     Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

     Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України). З урахуванням того, що законодавець у справах окремого провадження наділив суд можливістю за власною ініціативою витребувати необхідні докази та що в ч. 3 ст. 297 ЦПК України не міститься вимоги разом із заявою подати докази,  ч. 2 ст. 83 цього Кодексу не має застосовуватися до випадків подання заяви про визнання фізичної особи недієздатною.

    Таким чином, суди зробили помилковий висновок про визнання неподаною та повернення заяви. Тому оскаржені судові рішення  ВС скасував, справу направив до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

    За посиланням: https://sud.ua/uk/news/sudebnaya-praktika/288778-v-delakh-o-priznanii-fizicheskogo-litsa-nedeesposobnym-ne-trebuetsya-predstavlenie-vmeste-s-zayavleniem-dokazatelstv-podtverzhdayuschikh-izlozhennye-v-zayavlenii-obstoyatelstva-kgs-vs