На захисті конституційних прав та свобод

    Введений на території України воєнний стан вніс свої корективи у роботу всієї судової системи. Незважаючи на це, Тлумацький районний суд безперервно продовжує здійснювати правосуддя, адже ні в умовах пандемії, ні воєнного чи надзвичайного стану робота суду не може бути припинена.

     Варто виділити ряд справ, розглянуті судом, які викликають суспільний інтерес.

    Так, суд розглянув кримінальне провадження стосовно жителя одного з сіл поблизу міста Тлумач, який обвинувачувався у вчиненні умисного вбивства (ч. 1 ст. 115 КК України).

    Вироком суду обвинуваченого визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення та призначено покарання у виді 10 років позбавлення волі. Цивільний позов потерпілої про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задоволено частково. Стягнуто з обвинуваченого на користь потерпілої 750000,00 грн. моральної шкоди. В задоволенні решти вимог цивільного позову – відмовлено.

     У ході судового розгляду встановлено, що подія мала місце у червні 2021 року. Обвинувачений, знаходячись в стані алкогольного сп’яніння, перебуваючи в одному із сіл поблизу міста Тлумач, маючи намір добратися до місця проживання у м. Тлумач, зупинив автомобіль. У салоні  між водієм та обвинуваченим виник словесний конфлікт, який в подальшому переріс у бійку. У ході конфлікту, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, в обвинуваченого з’явився злочинний умисел на позбавлення життя водія. Обвинувачений, взявши у руку ніж, який мав при собі, наніс один удар в ділянку грудної клітки потерпілого спереду, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді проникаючої колотої рани грудної клітки справа, що призвело до масивної внутрішньої крововтрати. Після чого вийшов з автомобіля потерпілого та пішов до додому. Потерпілий, не приходячи до свідомості, від отриманих тілесних ушкоджень помер в закладі охорони здоров’я.

    Також суд розглянув цивільну справу за позовом особи до закладу охорони здоров’я про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

    Рішенням суду особу поновлено на роботі, стягнуто з закладу охорони здоров’я на користь особи середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 91 774,60 грн., через неможливість прибуття на робоче місце внаслідок пандемії COVID-19, та частково стягнуто моральну шкоду в сумі 1500,00 грн. 

     Під час розгляду справи суд дійшов висновку про незаконність звільнення працівника закладу охорони здоров’я за прогул (ч. 1 ст. 140 КЗпП) та про порушення відповідачем порядку і підстав розірвання трудового договору з працівником, встановлених законодавством України, оскільки адміністрацією відповідача не було відібрано від позивача письмові пояснення про причини його відсутності на роботі до застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, не ознайомлено його з наказом про звільнення з роботи, не було враховано того, що позивачка не змогла прибути на робоче місце у зв’язку з припиненням транспортного сполучення між державами, внаслідок пандемії COVID-19, а також розгляд подання про надання дозволу на звільнення з роботи працівника профспілковою організацією відбувся за відсутності самого працівника та без його письмової згоди на такий розгляд.

     Апеляційним судом рішення Тлумацького районного суду скасував та ухвалив нове рішення, яким в задоволенні позову особи до закладу охорони здоров’я про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди – відмовив.

     Однак під час перегляду судового рішення в касаційному порядку, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційний суд помилково скасував рішення Тлумацького районного суду, яке відповідає закону, оскільки основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об’єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які виключають вину працівника, у зв’язку з чим постанову Івано-Франківського апеляційного суду скасовано, а рішення Тлумацького районного суду залишено без змін.

     Крім справ, категорії яких розглядалися судом повсякденно, добавилася нова категорія розгляду справ, пов’язаних з воєнним станом.

    Треба зазначити, що вчинення злочину з використанням умов воєнного стану є обтяжуючою обставиною при призначенні покарання обвинуваченому.

    Згідно ст. 432 Кримінального кодексу України, мародерство – це викрадення речей вбитих чи поранених на полі бою. Проте в умовах війни під «мародерством» розуміють крадіжки, вчинені не лише на полі бою, але й на інших територіях під час воєнного стану. Саме така позиція викладена у Законі України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство».

    Так, суд задоволив два клопотання слідчого відносно жителів Івано-Франківської області (один з яких неодноразово раніше судимий), та обрав їм запобіжні заходи у виді тримання під вартою на строк 60 днів, з визначенням розміру застави в сумі 124050,00 грн. кожному, за підозрою у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого за ч. 4 ст. 185 КК України (крадіжка, вчинена в умовах воєнного стану), за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років.

    Також суд стосовно уродженця Республіки Азербайджан обрав запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, без визначення розміру застави, за підозрою у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого до ч. 3 ст. 307 КК України (незаконне придбання, перевезення з метою збуту та зберігання з цією ж метою особливо небезпечної психотропної речовини в великих розмірах), за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дев’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

    Будучи незгідним з рішенням суду, захисник підозрюваного подав апеляційну скаргу.

    Апеляційний суд підтвердив правильність висновків Тлумацького районного суду, апеляційну скаргу захисника підозрюваного залишив без задоволення, а рішення Тлумацького районного суду – без змін.

    Крім того, суд розглянув клопотання слідчого, погоджене прокурором, про обрання запобіжного заходу стосовно громадянина Республіки Вірменія у виді тримання під вартою на строк 60 днів, з визначенням розміру застави в сумі 198480,00 грн., за підозрою у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого до ч. 1 ст. 263 КК України (придбання, носіння та зберігання боєприпасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу), за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

    Будучи незгідним з рішенням суду, захисник підозрюваного подав апеляційну скаргу.

    Апеляційний суд підтвердив правильність висновків Тлумацького районного суду. Апеляційні скарги захисників підозрюваного залишив без задоволення, а рішення Тлумацького районного суду – без змін.

    Пізніше захисник підозрюваного звернувся до Тлумацького районного суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до підозрюваного, на домашній арешт або зміну розміру застави від 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Однак суд відмовив захиснику у задоволенні його клопотання.

    Тлумацький районний суд Івано-Франківської області працює на захист конституційних прав та свобод людини і громадянина, адже вони є найважливішим завданням нашої держави.

Пресслужба суду