Електронний суд

          Згідно статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до статті 6 даного Закону для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов’язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

У визначених законодавством випадках електронний документ може бути пред’явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії (стаття 7 Закону «Про електронні документи та електронний документообіг»).

За змістом частини 1 статті 118 ЦПК України позов пред’являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, з дотриманням порядку, встановленого частинами другою і третьою статті 111 цього Закону, та не пізніше наступного дня передається визначеному судді.

Вимоги до форми заяви наведено в статті 119 ЦПК України. Зокрема, позовна заява подається в письмовій формі та підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання.

Недотримання вимог, визначених у статті 119 ЦПК України, є підставою для залишення такої позовної заяви без руху.

Разом з тим, стаття 121 ЦПК України чітко вказує на те, що залишення позовної заяви без руху належить до повноважень судді, якому її передано.

У випадку надходження позовної заяви електронною поштою працівник апарату суду не повинен оцінювати її форму на предмет відповідності вимогам процесуального закону. Невідповідність форми позовної заяви не є підставою для відмови у її реєстрації.

В такому разі необхідно керуватися положеннями частини 2 статті 111 ЦПК України, відповідно до якої позовні заяви, скарги, подання та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, у порядку їх надходження підлягають обов’язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду, що здійснюється працівниками апарату відповідного суду в день надходження документів. До автоматизованої системи документообігу суду в обов’язковому порядку вносяться: дата надходження документів, інформація про предмет спору та сторони у справі, прізвище працівника апарату суду, який здійснив реєстрацію, інформація про рух судових документів, дані про суддю, який розглядав справу, та інші дані, передбачені Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України.

Як вбачається зі змісту даної статті, жодних застережень щодо форми процесуальних документів, що подаються до суду, вона не містить.

 Положення, в свою чергу, визначає реєстрацію вхідної кореспонденції як фіксування в автоматизованій системі факту надходження до суду судових справ та інших передбачених законом документів. Позовна заява, за визначенням Положення, також належить до категорії «судова справа» (п. 1.2.1. Положення).

Таким чином, користувач автоматизованої системи документообігу суду під час надходження позовної заяви в електронній формі повинен зафіксувати лише факт її надходження до суду.

Питання відповідності її форми вимогам процесуального закону належить до сфери повноважень суду.

Відповідно до статей 7, 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відмову суду у реєстрації позовної заяви в даному випадку можна тлумачити як перешкоджання в доступі до правосуддя.

Головне про що, ми повинні усі пам’ятати, що суд повинен створювати такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов’язків, передбачених процесуальним законом (частина 2 статті 9 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).

Стратегія реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки передбачає побудову єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи.